У розмовах з іноземними інвесторами Роман Матис першим чує запитання про енергію: звідки новий завод чи логістичний центр отримає електроенергію в країні, енергосистему якої обстрілює Росія.
Навіть у цій ситуації він бачить два плюси: ринок демонополізується, а нова інфраструктура будується на сучасних технологіях. І наводить два рішення, на короткий і на довгий строк.
Короткострокове рішення: меморандум державної «Енергетичної компанії України» з турецькою Karpowership про плавучі електростанції. Йшлося про 500 МВт, яких вистачить приблизно мільйону родин. Кораблі мали стати біля берегів Молдови й Румунії, а електроенергія надходила б в Україну міждержавними лініями.
Довгострокове рішення: малі модульні реактори. Посол Японії Мацуда Кунінорі заявив, що Японія хоче долучитися до відновлення української енергетики, зокрема через SMR і водневі проєкти. Такі реактори компактні, мають пасивну безпеку й потребують мало площі. Rolls-Royce у Великій Британії отримав 18 млн фунтів на проєктування модульної системи, Китай 2021 року почав будувати перший комерційний наземний SMR, а польська Synthos планує реактор Hitachi BWRX-300 на 300 МВт.
Співпраця з Японією та іншими партнерами дає Україні шанс диверсифікувати енергосистему і забезпечити нові виробництва енергією не з викопних джерел. Для інвестора це аргумент на користь довгого горизонту в Україні.
Першоджерело: matys.com.ua